У процесі поглиблення в тему про сенси політичної діяльності і державного управління виникає стійке переконання в тому, що всі наші дії і вчинки – частини або деталі якогось раніше ініційованого процесу, кінцева мета якого (на перший погляд) нам невідома.
Можна, наприклад, порівняти діючу державно-політичну систему з параметрами сучасних IT-технологій і представити як аналог процесу забезпечення роботи комп’ютера, при якому:
• політика – це творчість, тобто розробка та оновлення програмного забезпечення;
• законодавство – це інструментарій, тобто програмне забезпечення, яке використовується для роботи комп’ютера;
• державна система – це діючий комп’ютер, за допомогою (використанням) якого спеціально підібрані професіонали, які мають відповідну кваліфікацію, вирішують оперативні завдання,управляють процесами життєдіяльності і життєзабезпечення в інтересах Замовника (населення країни).
Але ж «інформаційні технології» не з’явились випадково – «з нічого»! Це результат розвитку науки, накопичення знань, вдосконалення інтелекту.
Точно так само і державно-політична система – це результат тривалого розвитку громадських, культурних, філософських, соціальних, політичних і т.п. наук і процесів.
Тобто теж – якась частина більш глобального процесу …
Але якого?
Якщо без тривалого аналітичного ланцюжка «зістикувати» поняття Вічність і Без-кінечність з нашим сучасним життям, то на думку спадає центральна фраза з Євангелія:
«На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було на початку у Бога. Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути. У Ньому було життя, і життя було Світлом людей. » (Ін. 1: 1). А якщо врахувати, що «Слово» – це спрощений переклад з грецької поняття «Логос», то виходить, що Бог – це Знання (Розум) – джерело всього живого і всього «… що сталось …» Крім того, там же: « і Слово стало плоттю, і перебувало між нами, повне благодаті та правди … »(Ін. 1:14), – дається пряма вказівка на те, що Бог – це Вселенський Розум, який присутній Скрізь і завжди! Мимоволі виникає питання: «Але хто ж тоді ми – населення Землі –у цій« Присутності »? Як і навіщо ми створені, яке перед нами завдання і чи є кінцева мета нашого існування? »
Не претендуючи ні на яке «ноу-хау», викладаю те, що сформульовано на цю тему у відкритому доступі і, об’єктивно схоже на Істину.
Якщо прийняти як постулат твердження про те, що першооснова світу – це Енергія, то все інше вибудовується струнко і логічно (нижче – короткий виклад матеріалу, використаного для цієї теми).
Наш всесвіт створено потоком первісних імпульсів енергії, що надходить з навколишнього простору. Цей імпульс подібний до стрілки компаса – має лінійну форму і різні «заряди» на кінцях. Заряди являють собою первісні енергетичні сутності світобудови – силу і волю.
Один кінець імпульсу «заряджений» силою і тому здатний здійснювати силовий вплив. Інший кінець «заряджений» волею і тому здатний здійснювати вольову протидію.
Тепер залишається уявити гнучку стрілку компаса, щоб зрозуміти, як у запропонованій моделі виникає матерія і енергія. У гнучкому імпульсі різно заряджені кінці притягуються і в підсумку замикаються в кільце. Так імпульс врівноважується – перетворюється у вихідну матеріальну частку.
Енергія і матерія – це різні стани імпульсу енергії – нерівноважний і рівноважний. Так модель світобудови знайшла двійкову природу – в ній з’явилися два види сущих. Вони спостерігаються в різних системах виміру – матеріальні в просторовій, енергетичні – в часовій ситемі.
Імпульси енергії з’єднуються в більші імпульси, які об’єднуються у вигляді потоків енергії. Ці потоки пронизують простір світобудови і доставляють енергію в усі його куточки – забезпечують енергією всі процеси у всьому всесвіті. Замикатися в кільце можуть різні за тривалістю імпульси, утворюючи різні за масштабом суб’єкти матерії. А кільця матерії можуть збиратися в «мотки», у внутрішньому просторі яких накопичуються вільні імпульси.
Так виникають складні матеріальні сущі, здатні завдяки наявності в їх внутрішньому просторі енергії вступати один з одним у взаємодію, суть якої полягає в обміні енергією. Така взаємодія і є способом існування всесвіту.
Взаємодія спостерігається у вигляді процесів двох видів – існування і зміни.
Складні матеріальні сущі поділяються на активні, як відносно нерівноважні сущі, і пасивні, як відносно рівноважні сущі. Це забезпечує спеціалізацію активних сущих на виконання в процесах взаємодії функції впливу на започаткування процесу, а пасивних – спеціалізацію на функції протидій цьому започаткуванню.
Що наочно демонструють хімічно активні і нейтральні речовини.
У фізиці енергія є лише властивістю матерії у вигляді кількості її руху, тому фізики бачать тільки одну форму руху. І щоб якось пояснити хвильові явища змушені вигадувати чудеса на кшталт «перетворення кінцевої частки в нескінченну хвилю». На жаль, причина тупика, в який в результаті зайшла фізика, тривіальна – з двох видів сущих фізики бачать тільки матерію. В результаті не підозрюють про існування енергетичної частини світобудови.
Філософія еволюції дає на всі питання виключно раціональні відповіді. Відповідно, адекватні раціональній природі світобудови. В першу чергу це стосується покладеної в основу філософії еволюції моделі народження і розвитку світобудови – вона не тільки не суперечить наявним в сучасній космології уявленням, але і повертає фізику в раціональний світ.
У матеріалізмі інформація – це властивість матерії у формі її характеристик. Але виходить, що Інформація – це унікальна властивість – єдине, здатне переміщатися.
Так ідея з’являється в голові. Потім вона може бути записана на папері. Потім перенесена на магнітний носій. Логічно припустити, що насправді потрібно говорити про два види сущих – фізичних та інформаційних. Тим більше що це природно для двійковій природи світу.
Аналогічно фізичному сущому, інформаційне має два стани – пасивного способу і активного сигналу. Відповідно, в інформаційній взаємодії сигнал впливає, а образ протидіє. А результат залежить від того, як сигнал змінює образ.
(далі буде)
