Бенджамін Дізраелі, британський державний та політичний діяч, Прем’єр-міністр у 1868 – 1880 роках.
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРИЗМ: СУЧАСНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ
Не дивлячись на складні політичні процеси останніх років, коли водорозділ українського суспільства яскраво проходить по лінії військового протистояння, наша політика все ж таки залишається більш складним механізмом. В Україні вже чути голоси, що «політичні партії своє відбули», вони не «несуть ідеологічного навантаження», вони персоналіські… Але при всіх негараздах нинішньої української політичної моделі – альтернативи якісному партійному будівництву, як адекватній системі народного представництва в органах влади усіх рівнів – не існує!
Партія – це політична громадська організація, яка бореться за владу або за участь у здійсненні влади. Суперництво політичних груп, об’єднаних навколо впливових сімей або популярних лідерів, протягом багатьох століть становило характерну, істотну рису політичної історії. Але такі організації, які ми сьогодні називаємо політичними партіями, виникли в Європі і в Сполучених Штатах на початку XIX століття. Наприклад, в тексті американської Конституції та Декларації прав і свобод громадянина, в інших політичних документах кінця XVIII століття – немає навіть згадки про політичні партії, оскільки їхнє формування у США було досить тривалим і складним процесом. Тоді, партії активно діяли тільки на період виборчих кампаній і не мали постійно діючих місцевих організацій. Європейські ж політичні партії зі звичними для нас ознаками (оформлене членство в партії, партійні квитки, внески, внутрішньопартійна дисципліна) з’явилися в Європі лише з виникненням масового робітничого руху, наприкінці 19 століття, в тому числі й у нас в Україні. І тоді, і зараз, кожна партія створювалася задля захисту інтересів певної соціальної групи. В результаті партії стали в більшості своїй об’єднаннями, в яких в тому або іншому поєднанні були представлені інтереси різних соціальних груп. З цих же самих причин, партії, як правило, є неоднорідними і мають всередині себе фракції та групи, які складають внутріпартійну дискусію у який, зрештою, народжується істина.
Історично найбільшими партіями серед усього політичного спектру у більшості країн були – центристи. Їх поєднує бажання «згладити» політичні протиріччя у своїй країні, вони прагнуть віднайти баланс між протилежно спрямованими силами в суспільстві. Відтак центризм – це скоріше не ідеологія, не конкретне вчення зі своїми священними постатями і постулатами, а переконання, які об’єднують людей, що намагаються знайти компроміс між радикальними партіями і рухами, що пропонують політичний консенсус, мають авторитет в суспільстві й шукають точки дотику з кожною іншою політсилою аби вести конструктивний суспільний діалог. В умовах парламентської демократії, коли управління країною розподіляється між різними політичними силами, які змушені створювати блоки і коаліції, центризм – це є вкрай важливим інструментом. Він необхідний для нормального функціонування держави.
Українське суспільство неодноразово демонструвало потяг до центризму, в тому числі й на виборах, але велика частина людей, які звикли до авторитарного режиму правління, поки що, на жаль, не сприймають політику взаємних поступок і компромісів… вони вважають її формою слабості. Зокрема, в радянській історіографії поняття центризму сприймалося вкрай негативно, «центристи – це безпринципні, слабовільні політики» – вважали комуністи. Але робили це вони з відчуття страху за своє власне майбутнє, яке зрештою й потерпіло фіаско і приниження по усій Європі, зокрема і в Україні.
Натомість центризм та його ідейно-політична концепція, яка прагне уникати ідеологічно обумовленої політичної поляризації, а також конфронтаційних форм політичної боротьби та характеризується помірними, компромісними діями нерадикального, невибухового характеру, заснованими на широкій соціальній базі, й надалі має великі політичні перспективи, зокрема і в Україні. Сплеск центристських настроїв, як правило, збігається з періодами політичної поляризації та радикалізації і пов’язаний з прагненням сил, що займають центристську позицію, залучити на свою сторону симпатії громадян, домогтися моральної підтримки своїх дій, подати себе як альтернативу радикалам в умовах жорсткого вибору, стати символом стабільності і надійності.
В українській політиці, до центриських, з кінця 1980-х – початку 1990-х років належали, наприклад: Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ), Демократична партія України (ДемПУ), Партія демократичного відродження України (ПДВУ), Партія «зелених» та інші вельми впливові тогочасні партії. Серед головних вимог, які ці партії висували:
– в економіці: широкомасштабні ринкові реформи, захист вільного підприємництва і приватної власності;
– в політичній сфері: побудова правової держави, забезпечення демократичних свобод громадян;
– в духовній сфері: національне відродження і втілення гуманістичних цінностей.
Тогочасні українські центристи завжди стояли на позиціях незалежності України, поділяли деякі програмні вимоги правих, але при цьому підкреслювали перевагу прав окремої людини над правами нації у цілому.
Новим ы перспективним кроком у справі формування центриської платформи в Україні, стало скликання 9 лютого 2000 року в Києві Установчого з’їзду ПППУ – Партії промисловців і підприємців України, яка у квітні того ж року була зареєстрована міністерством юстиції України. Головою партії було обрано Анатолія Кириловича Кінаха.
Партія промисловців і підприємців є класичною центристською ідеологічною партією, але безумовно в українському, так би мовити, розумінні центриської політичної парадигми. Річ у тім, що ПППУ спирається не лише на політичні уподобання людей, але й на їхні економічні інтереси, на групи та громадські організації, які ставлять собі за мету економічне зростання українського суспільства, прагматичну економіку, реальний український економічний суверенітет. Український центризм ґрунтується на гарантованому праві гідного життя населення. Політичний центризм в Україні – вистраждана роками технологія управління. Формула політичного центру проста – державний патріотизм, який об’єднує країну; охоронні механізми державності, що забезпечують інтереси громадян, реалізм і здоровий глузд, а головне – баланс інтересів суспільства і держави, забезпечення гарантій від суспільних потрясінь, громадянських воєн тощо. Український центризм є антитезою екстремістської методології розривання суспільства на протиборчі табори, а також синтезом різного досвіду (життєвого, державного, людського), творчого пошуку, теоретичних ідей, практичної методології; усвідомлена готовність до діалогу, компромісу, простір конструктивних відповідей, відмова від екстремістських форм боротьби за владу.
Економічною ж основою центризму є різноманіття форм власності і соціально-орієнтований ринок; політичною основою демократія і громадянське суспільство.
Сучасна ситуація в Україні має вкрай загрозливі ознаки системної деградації і руйнування економічного базису держави. Вона характеризується постійним зростанням критичних чинників життєдіяльності країни, серед яких – деіндустріалізація та демографічна криза, поступова втрата національного суверенітету, неефективне управління національними ресурсами і надбанням багатьох попередніх поколінь українців.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед сьогоднішнім і майбутніми поколіннями, Партія промисловців і підприємців України у цей скрутний час не має права залишатися лише доброзичливим радником і стороннім спостерігачем.
Саме центристський підхід до управління державою передбачає необхідність і доцільність замість популістських обіцянок «негайного дива» зосередитись на копіткій, високопрофесійній та системній праці з відновлення всіх державних функцій до належного рівня, який забезпечить стійке підвищення узагальнюючого показника – індексу людського розвитку, за яким ми зараз опинились на ганебному для України місці.
У грудні 2020 рок Партія промисловців і підприємців України заявила про наміри взяти на себе відповідальність щодо вирішення нагальних проблем розвитку держави, відновлення верховенства права, забезпечення прав і свобод людини, досягнення і дотримання сучасних стандартів життя громадян.
Враховуючи деякі особливості «українськості», з традиційно властивою активною роллю держави у розвитку економіки і соціальної сфери, центристська концепція передбачає збереження провідної ролі державних інститутіцій у регулюванні господарського життя. Під державним контролем повинні залишатися ключові (паливно-енергетичний комплекс, транспорт, зв’язок) галузі економіки. Перевагу надають експортної моделі господарського розвитку, а зростання купівельного попиту всередині країни – є пріорітетом українських центристів.
Активна господарська функція держави здатна забезпечити керованість і поступовість процесів переходу до ринку без обвалів і руйнівних наслідків. Підкреслюється необхідність балансу різних форм власності, їх паралельне існування і змагальність. При цьому особливий акцент робиться на необхідність підтримки державою високотехнологічних виробництв, фундаментальної науки, безкоштовної освіти, охорони здоров’я. Одночасно передбачається розгортання мережі приватних шкіл, вузів, ліцеїв, медичних установ. Вирішення питань управління економікою орієнтоване на практику узгодження інтересів найбільших виробників, що функціонують в різних сферах господарства. Спільне вироблення ними на основі взаємних поступок і компромісів загальної політики в області цін, доходів, обсягів виробництва жодним чином не пов’язана з диктатом, що само по собі дуже важливо, бо прагнення до консенсусу відповідає внутрішній логіці постіндустріалізму і масовій свідомості українців. Можливо саме тому, свого часу ПППУ стала основою для об’єднання та гуртування всередині партії людей центриських переконань – у різні часи нараховувала у своїх лавах майже 150 тисяч членів, об’єднаних у 720 територіальних організацій районного рівня, її партійні організації були широко представлені в усіх регіонах України. У парламентських виборах 2002 року партія брала участь у складі виборчого блоку «За єдину Україну», що отримала у парламенті загалом 102 депутатських мандати. Партія була представлена в Верховній раді України постійно до 2010 року, брала участь у всіх парламентських і місцевих виборчих кампаніях. Нині члени ПППУ є у складі багатьох місцевих рад і органах місцевого самоврядування.
17 грудня 2020 року у форматі відео конференції відбулося чергове засідання Політичної ради ПППУ. На засіданні були обговорені проблеми державного управління, національної економіки і соціально-політичної сфери, а також внутрішньопартійна ситуація, прогнози і плани на майбутнє. Спираючись на об’єктивний фаховий аналіз, висновки експертів і досвідчених управлінців. Проте Політична рада зафіксувала стан справ у державі як загрозливий і небезпечний для її подальшого існування та розбудови майбутнього. Відсутність на публічному рівні чітко сформульованих державних стратегічних орієнтирів і національних економічних пріоритетів одночасно із частковою втратою суверенітету у міжнародних відносинах викликає невпевненість і зневір’я у найактивнішого прошарку українського народу – його промислово-підприємницької спільноти.
Станом на сьогодні, усвідомлюючи соціально-політичні і економічні ризики сьогодення, Партія промисловці і підприємців України разом з партнерськими громадсько-політичними силами приймає рішення про активізацію своєї діяльності і закликає партійних активістів і всіх наших прихильників долучитися до спільної справи з відновлення і розбудови національної економіки України як основи її успішного існування і побудови щасливого майбутнього.
Як і всі минулі десятиріччя, ідеологічна позиція ПППУ – центризм і чітка орієнтація на досягнення стратегічної мети побудови успішної української держави з опорою на свободу підприємництва та індустріально-іноваційний розвиток.
